Ряд dinoflagellida. Панцирні прісноводні і морські планктонні джгутикові презентация

значну частину первинної біомаси водойм (у більшості автотрофні організми) і відіграють важливу роль у біологічному кругообігу речовин. Деякі панцирні є внутрішньоклітинними симбіонтами радіолярій і кишковопорожнинних. У коралових поліпів вони сприяють утворенню вапнякового скелета завдяки поглинанню вуглекислого газу, у результаті чого реакція зсувається праворуч, що супроводжується випаданням осаду карбонату кальцію (вапна): Сa(НСO3)2 ↔ CaCO3 ↓ + H2O + CO2

хлорофілами a i с (хлорофіл b відсутній). Продукт асиміляції – крохмаль (у прісноводних) та олія (у морських), які відкладаються у цитоплазмі. Під плазмалемою є особливий шар – амфієсма, що містить систему сплющених вакуолей, заповнених целюлозними пластинками (тека) або зернистою речовиною. На пластинках можуть утворюватися різноманітні вирости у вигляді шипів чи голок. У пластинках існують спеціальні отвори для екструсом, які представлені трихоцистами, що розташовані по периферії клітин і при подразненні викидають назовні нитки білкової природи.

– епівальви і нижньої – гіповальви, розділених поперечною борозною. У цій борозні знаходяться джгутикові канали через які два джгутики виходять назовні панцира. Поздовжній джгутик із двома рядами мастігонем пролягає через поздовжню борозну гіповальви і виходить за межі організму. Він виконує роль двигуна (є рушійним). У поперечній борозні знаходиться поперечний джгутик із одним рядом мастігонем. Він виконує роль керма (стерна). У джгутиковому каналі поперечний джгутик має потовщення – парафлагелярне тіло, що є фоторецептором.

джгутиків поза хлоропластами. В одних видів вона представлена сукупністю ліпідних глобул, в інших – склоподібною світлозаломлюючою лінзою, пігментним і світлочутливим тілом. Скоротливої вакуолі немає. Її функції виконують пузули – вп’ячування мембрани, щільно оточені внутрішньоклітинною вакуолярною системою. Пузули можуть мати різний ступінь галуження. Їх вміст видаляється з клітин через джгутикові канали.

ДНК протягом усього мітотичного циклу, включаючи інтерфазу. Хромосоми містять невелику кількість зв’язаних з ДНК білків-гістонів. Розмноження нестатеве – поділом надвоє по лінії поперечної борозни, у деяких статеве – гологамія (злиття дорослих клітин) або гаметогамія (злиття спеціалізованих клітин або поглинання однією гаметою іншої). Перехід до статевого процесу залежить від таких зовнішніх факторів, як відсутність або дефіциту азоту, специфічний спектральний склад світла (інтенсивне синє світло), понижена температура.

В одних видів гамети, які утворюють зиготу, однакового розміру (ізогамія), в інших – різного (анізогамія або гетерогамія). При проростанні зигот усіх вивчених на даний час динофлагеллят відбувається мейоз – зиготична редукція (панцирні є гаплонтами або гаплоїдними організмами). Представником гетеротрофних динофлагеллят є морська свічка – Noctiluca miliaris, яка утворює симбіоз із зеленими водоростями. На одному з полюсів знаходиться глотка, в якій розташований єдиний джгутик. Функції руху та захоплення їжі виконує довгий виріст цитоплазми – щупальце.

та великі, заповнені жиром вакуолі. При механічному подразненні жироподібна речовина люциферин розкладається ферментом люциферазою з виділенням світлової енергії (свічення). Така біолюмінесценція відіграє функцію приваблення одних організмів та відлякування інших. Розмноження нестатеве (поділом або утворенням зооспор) і статеве (ізогамія). Гамети типової динофітової будови, тобто мають дві борозни і два джгутики. На відміну від інших динофлагеллят у морської свічки редукція гаметична.