Клас Однодольні презентация

Її представники є основними харчовими та кормовими культурами. Родина налічує до 10 тисяч видів, розселених по всій Землі: у зоні тропіків, помірного клімату, і доходять до межі існування квіткових рослин у холодному кліматі. Злаки панують на великих відкритих просторах суходолу – у степах, на луках, у напівпустелях і навіть у пустелях. У лісах також ростуть злаки, але там їх менше.

поділ на вузли та міжвузля. Біля основи міжвузлів розташована твірна тканина, за рахунок поділу клітин якої стебла ростуть у довжину, тобто стебла злаків мають вставний ріст.
Ще однією особливістю стебел злаків є розрив і відмирання серцевини в міжвузлях. Утворюється порожнисте стебло, яке називають соломиною (пшениця, жито, ячмінь, овес). А у вузлах соломини серцевина залишається. У деяких злаків серцевина зберігається упродовж усього стебла (кукурудза).

це основа листка, яка утворює трубку навколо стебла (міжвузля) вище за вузол, від якого відходить листком. Вона прикриває і захищає твірну тканину біля основи міжвузля. Жилкування листків паралельне. Квітки пристосовані до запилення вітром. Вони мають дві квіткові луски – нижню і верхню, яка менша за нижню, і дві маленькі квіткові плівки.

із завʼязі з двома перистими приймочками. Квітки зібрані в колоски, які містять частіше від однієї до пʼяти, а іноді багато квіток. Біля основи кожного колоска розташовані дві колоскові луски.

складний колос. Плід – зернівка. Пригадайте, у зернівки оплодень зростається з насінною шкіркою, а в насінні міститься зародок з однією сімʼядолею – ендосперм.
Серед злаків особливе місце займають зернові культури, які є основними харчовими рослинами всього людства. Це пшениця, рис, жито, ячмінь, просо, овес. Крім того, культурні та дикорослі злаки слугують кормом сільськогосподарським тваринам.

років тому. Археологи неодноразово знаходили зерно пшениці під час розкопок стародавніх поселень. Пшениця – однорічна рослина. Існують її ярі й озимі сорти. Яру пшеницю висівають ранньої весни, і до кінця літа вона дає врожай. Озиму пшеницю сіють восени. Вона сходить і кущиться і у такому вигляді під снігом переживає зиму. Навесні вона продовжує далі свій розвиток, і наприкінці літа дозріває врожай. Озима пшениця раніше дозріває і більш урожайна, ніж яра. У північних районах (Сибір, Урал) вирощують ярі сорти пшениці, а в південних, у тому числі й в Україні – озимі.

Суцвіття у пшениці – складний
колос. Прості колоски, з яких він
складається, містять по 3-7 квітки, але плоди утворюють тільки 1-3 нижні квітки. Для пшениці характерне самозапилення, рідше – перехресне запилення за допомогою вітру. У зернівці пшениці в ендоспермі багато крохмалю і білків. Білки ендосперму називають клейковиною. Від кількості клейковини в ендоспермі зерна залежать хлібопекарські властивості борошна. Зерно пшениці містить більше клейковини, ніж інші злаки, тому з пшеничного борошна отримують хліб високої якості.

півночі, аж до Заполярʼя. Зернівка жита тонша і довша, ніж у пшениці, і в її ендоспермі менше клейковини. Житнє борошно темніше за пшеничне, але житній хліб смачний і поживний. Жито іноді сіють на зелений корм.

виготовлення борошна, перлової і ячмінної крупи, є сировиною для пивоварної промисловості, цінним кормом для худоби.

зерна виготовляють ряд дієтичних продуктів: вівсяну крупу, пластівці, печиво. Його, як і ячмінь, часто висівають разом з бобами на зелений корм. У вівса, на відміну від вивчених вище злаків, колоски зібрані в розлогий волоть.

суцвіття волоть. Зріле зерно його оточене сухими квітковими плівками. Очищене від плівок зерно називають пшоном. Це відома всім поживна крупа. Просяну солому та полову згодовують худобі.

основною їжею більш ніж половини населення Землі, особливо в країнах Азії (Китай, Японія, Індонезія). У нас рис вирощують у Криму. Це вологолюбна рослина, тому рисові поля періодично заливають водою. Рис дає борошно, крупу, крохмаль,
спирт, олію.

від них очищають. Рисова крупа поживна і легко засвоюється організмом. З рисової соломи виготовляють папір, плетуть кошики, капелюхи, рогожі, декоративний посуд.

Колоски з тичинковими квітками утворюють на верхівці стебла волоть, а маточкові квітки зібрані в суцвіття качан, вкритий обгорткою із зелених видозмінених листків. Качан розвивається в пазухах середніх листків. Жіночі та чоловічі квітки дозрівають не одночасно. Це забезпечує кукурудзі перехресне запилення. Із зерна кукурудзи отримують борошно, крупу, крохмаль, цукор, спирт, олію.

в їжу у вареному вигляді, з них готують консерви, кукурудзяні пластівці. Кукурудзяні качани та зелена маса є кращим кормом сільськогосподарських тварин.

костриця, тонконіг. У степах, особливо цілинних, росте ковила – злак з вузькими листками та пухнастими волотями. Усі види ковили взяті під охорону, тому що у звʼязку з розорюванням степів, площі, зайняті ковилою, постійно скорочуються.

злісний ворог городників, які протягом літа ведуть з ним відчайдушну боротьбу. Вівсюг на вигляд подібний до вівса і засмічує його посіви. Свинорий – злісний кореневищний бурʼян південних районів.

Цукрова тростина росте в тропічних країнах. Це багаторічний кореневищний злак. У нього високе стебло (до 5-6 м), широкі листки і великий волоть. Стебла цукрової тростини містить багато цукру. Ця рослина забезпечує цукром половину населення Землі. Найбільші плантації цукрової тростини розташовані в Бразилії, Китаї, на Кубі.

найбільш швидкоросла рослина: стебло його подовжується на 30-40 сантиметрів за добу. Бамбук дуже широко застосовується. Його стебла йдуть на виготовлення меблів, водопровідних труб, огорож, паперу, кошиків, парасольок, вудлищ. Молоді пагони бамбука йдуть на корм худобі.

або кореневища. Квітки лілійних двостатеві, рідко поодинокі, частіше зібрані в суцвіття – китицю, волоть, зонтик, колос. Оцвітина у них проста віночкоподібна, шестичленна, яскраво забарвлена. Тичинок у квітці шість, маточка одна. Плід – коробочка або ягода.

або кореневища. Квітки лілійних двостатеві, рідко поодинокі, частіше зібрані в суцвіття – китицю, волоть, зонтик, колос. Оцвітина у них проста віночкоподібна, шестичленна, яскраво забарвлена. Тичинок у квітці шість, маточка одна. Плід – коробочка або ягода.

Лілії мають великі яскраві квітки. Дикорослі види поширені в Північній півкулі. В Україні зустрічається один вид – лілія лісова, або саранка.

Китаї цибулини деяких лілій вживають в їжу. З ряду видів лілії добувають ароматичні речовини та лікарські препарати.

з жарким і сухим кліматом – у напівпустелях і пустелях. Є дикорослі види і в Україні, наприклад, тюльпан Шренка. Тюльпани – чудові декоративні рослини. У культурі відомо декілька тисяч сортів. Особливо багато тюльпанів вирощують у Голландії, яку називають «країною тюльпанів».

декоративна рослина. Квітки їхні білі, блакитні, рожеві, жовті, червоні, фіолетові, дуже красиві та запашні. Усі численні культурні сорти гіацинтів походять від одного дикорослого виду – гіацинт східний.

як килимом вкривають ліс. Одні види ростуть у лісах і відцвітають ще до появи листків на деревах, інші – у степових районах. Проліски використовують як декоративну і лікарську рослину.

широкими темно-зеленими листками. Травневі конвалії – цінні лікарські рослини. З них виготовляють препарати для лікування серцевих захворювань. Ці квіти занесені до Червоної книги.

зеленкувато-білі квітки, які звисають на квітконіжках з пазух листків. Квітне купина у травні. Вона також використовується як лікарська рослина.

лісах на всій території України. Ранньовесняні квітки зазвичай збирають в численні букети. Це може призвести до зменшення кількості цих рослин і навіть до повного зникнення деяких з них. Весняні квіти вимагають охорони. Зроби і свій внесок в цю благородну справу.

Поширені переважно в напівпустелях Африки. У нас культивують як кімнатну і оранжерейну рослину алое деревоподібне. Сік з його листків (сабур) використовується в медицині. Він містить антраглікози і смолисті речовини. Свіжий сік алое застосовують для заживання ран і при туберкульозі. У великих дозах (0,5-1 г) сабур вживають як проносне, у малих – для посилення травлення.

6-15 (30) році. Листки товсті, мʼясисті (80-170 см завдовжки і 10-15 см завширшки), по краях з рідкими шипами, на верхівці звужені і закінчуються деревʼянистим бурим шипом. З розетки листків зʼявляється високий (до 8-12 м) канделяброподібний квітконос з тисячами квіток, після відцвітання якого всі наземні органи гинуть. Квітки маточково-тичинкові. Плід – коробочка. Відомо близько 300 видів, поширених у Мексиці та прилеглих областях. Агави культивують у тропічних і субтропічних країнах. На Чорноморському узбережжі Кавказу, а також на Кримському узбережжі як декоративну (багаторічну) рослину культивують агаву американську. Із листків багатьох видів одержують волокна, що використовуються на канати, шпагат, половики, грубі тканини. При зброджуванні цукристого соку деяких агав, що активно виділяється на місці зрізаного суцвіття (перед цвітінням), в Мексиці готують алкогольні напої – “пульке” і “мецкаль”. В Індії агаву американську використовують для живих огорож.

лінійно-мечовидні, з дрібними зубчиками по краях, зібрані в прикореневу розетку. Квітки зібрані в щільне колосовидне суцвіття. Плоди зібрані в супліддя, схожі на шишку масою 0,5-16 кг, золотисто-жовті, кисло-солодкі, ароматні, багаті на вітаміни А, В, С. Супліддя утворені, справжніми, безнасінними плодами, мʼясистою віссю суцвіття та розрослими основами мʼясистих покривних листків, у пазухах яких і формуються спочатку квітки, а пізніше і плоди. На верхівці суцвіття (пізніше супліддя) є вкорочений листконосний пагін, котрий має практичне значення для вегетативного розмноження. Ананас широко розповсюджений в культурі і вирощується в тропіках у відкритому грунті, а в позатропічних областях – у теплицях та оранжереях. Його теплична культура можлива також в Україні. З листків ананаса за відповідних умов вирощування одержують тонкі шовковисті прядивні волокна.

бананами займають головне місце. Ці та деякі інші види банана здавна культивуються в тропічних країнах, і є там важливою харчовою рослиною. Відомо понад 2000 сортів бананів, які вирощують переважно смачних плодів. Походять банани з Південної Азії; проте найбільші промислові плантації тепер зосереджені в країнах Латинської Америки та на Ямайці. Нині культура бананів поширена в тропіках усього світу. Плоди банана (мʼякуш або пульпа) досить смачні і висококалорійні, багаті на цукор (до 20%) та крохмаль. Їх споживають у свіжому і переробленому вигляді. Борошнисті сорти бананів, багаті на крохмаль, їдять переважно смаженими або вареними. У фруктових сортів значна частина крохмалю при дозріванні перетворюється в цукор. Є і кормові банани. Деякі види бананів вирощують як декоративні та прядивні рослини, зокрема на Чорноморському узбережжі Кавказу розводять часто як декоративний банан японський; водночас плоди його споживають в їжу. Ендемічний для Філіппінських островів вид банан текстильний вирощують у тропічних країнах Старого світу для одержання цінного негниючого волокна. Піхви його листків мають міцні лубʼяні волокна, що дають так зване “манільське прядиво”, з якого виготовляють мотузки, канати, мішки тощо.