Характеристика родини Reoviridae презентация

ротавірусної інфекції
Діагностика
Профілактика

перекладі означає респіраторний енеральний сиротський вірус (Себін, 1959). Раніше реовіруси відносили до вірусів ЕСНО.
До складу родини нині входить дві підродини: Spinareovirinae та Sedoreovirinae.

Родина Reoviridae

реовіруси американського омара 13p2V, атлантичної сельді, В – віруси сельді Ченук, віруси сельді, С – віруси золотавого синця; D – віруси сома, Е – віруси білокорового палтусу, F – реовіруси кети, кіжуча, G – вірус американського трав’яного коропа;
2. Рід Coltivirus- віруси колорадської кліщової гарячки, вірус Ейч, каліфорнійського зайця, вірус річки лосося.
3. Рід Cypovirus – містить 14 серотипів вірусів лускокрилих, зокрема тутувого шовкопряда та ін.;
4. Рід Orthoreovirus – ортореовіруси ссавців, ортореовіруси птахів, ортореовіруси бабуїнів, рептилій;

Підродина Spinareovirinae

– реовірус комара Aedes pseudoscutellaris.

Роди Fijivirus, та Oryzavirus містять віруси рослин, а рід Mycoreovirus – віруси грибів.

Підродина Spinareovirinae

геморагічної хвороби оленів, африканської хвороби коней, Корріпарта, Чангінола, Орунго, Кемерово та ін.;
2.   Рід Rotavirus- включає 5 антигенних груп (А-Е) та можливо ще дві групи (F та G). А група включає ротавіруси мавп, С, Е – ротавіруси свиней, D, F, G – ротавіруси курей;
3.  Рід Seadornavirus – вірус Банна, Кадіпіро, Лаонінг,
4. Рід Cardoreovirus – реовірус китайського мохнаторукого краба Eriocheir sinensis;
Представники роду Mimoreovirus інфікують мікроводорості Micromonas pusilla, а роду Phytoreovirus – вищі рослини.

з 1, 2 чи трьох шарів капсомерів. Кожна капсидна оболонка має ікосаедричну симетрію. У випадку двошарового капсиду зовнішній капсид складається з 32 капсомерів з діаметром 18 нм.

Orthoreovirus

центрі яких знаходяться відростки діаметром 10 нм з внутрішнім каналом, через який виходять назовні наново синтезовані молекули мРНК.

масою 12–20х106Да. Вміст РНК становить 14 % від сухої маси віріону. Кожний фрагмент РНК є окремим геном. Для виникнення інфекційного процесу необхідна наявність усіх фрагментів РНК.

Геном

та інші ферменти (фосфогідролаза, гуанілінтрансфераза, метилтрансефраза – необхідні для синтезу кеп-структури).
Вісім білків є структурними: λ1 (ген L1), λ2 (L2), λ3 (L3), μ1 (M1), μ2 (M2), σ1 (S1), σ2(S3), σ3 (S4).
Три поліпептида (μ1С, σ1 та σ3) входять до складу зовнішнього капсиду, а п’ять – до складу серцевини.

гемаглютиніном.
Це основний типоспецифічний антиген.
Білок μ1С забезпечує проникнення віруса в клітину та його поширення в організмі. Він утворюється шляхом протеолітичного нарізання білка μ1.

VP7
серцевина: VP2, VP6, VP1, VP3
неструктурні білки (NSP): NSP1-5

VP4 та VP7 визначають серотип вірусу

зовнішнього капсиду.

г/см3. Коефіцієнт седиментації 740S.
Віруси стійкі до нагрівання при температурі 56 °С впродовж 2 годин, стабільні при рН 2,2–8, стійки до ефіру та детергентів. Відносно стійки до дії ряду хімічних речовин, у тому числі до 3 % розчину формаліну та 1 % розчину перекису водня.

.
Проникнення за рахунок клатрин-залежного рецепторного ендоцитозу .
Часткове роздягання у ендо-лізосомах (втрата зовнішнього шару VP4-VP7) та проникнення у цитоплазму за рахунок премеабілізації лізосомних мембран.
Рання транскрипція вРНК за рахунок вірусної РНК-полімерази відбувається всередині субвірусних часток.
Новосинтезовані (+) мРНК транспортуються у цитоплазму та транслюються. Реасортація відбувається під час ранньої транскрипції.

цитоплазмі чере 6-7 год після інфікування

Брунькування з ЕПР у цитоплазму (набуття 3-го шару) відбувається одночасно з лізисом клітини.

собак, курей, мишей, диких птахів, москитів, рослин.
Ротавіруси найчастіше є збудниками гастроентеритів у дітей та у молодих тварин.
Рота- та реовіруси передаються прямим шляхом, а орбівіруси та вірус колорадської кліщової гарячки переносяться членистоногими.
Орбівіруси передаються за допомогою кліщів, москитів та комарів і викликають хвороби з природною осередковістю.

rotavirus diarrhea.

(пік захворювання у дітей 3-15 місяців).
7 груп (A-G). Найбільшого значення в розвитку патології має віруси групи А, меншого В та С.
Висока контагіозність;
Більшість інфікувань відбувається фекально-оральним шляхом.
Дорослі можуть бути інфіковані після тісного контакту з інфікованою немовлям. У дорослих людей захворювання протікає в легкій формі. Інкубаційний період - 1-3 дні.
У зоні помірного клімату більшість інфікувань відбувається взимку.

звільнюються у просвіт кишечнику та в подальшому реплікуються у дистальних відділах.
Викликає у дітей сувору діарею, біль у животі та блювання.
Інкубаційний період 2 дня та 3-8 днів водянистої діареї.

Смертність щорічно більше 600,000 дітей у світі.

організму.
В/В введення рідин провидиться лише у тяжких випадках ураження немовлят.
Імунізація

vaccine derived from nonhuman
host rotaviruses such as bovine and rhesus

Реосортантні вакцини
- animal-human reassortants expressing
VP7 proteins used as immunogens such
as rhesus-human reassortant or
bovine-human reassortant vaccines

rotavirus serotype G1 P1A[8].
RotaTeq is a bovine (WC3)-human reassortant vaccine composed of five strains, each containing a human rotavirus gene encoding the VP7 (serotype G1, G2, G3, or G4) or the VP4 (serotype P1A[8]) neutralizing proteins.

“Boil it, cook it, peel it, or forget it”

язик, реовірусна інфекція овець) -- трансмісивна інфекція рогатої худоби, що характеризується лихоманкою, некрозом слизової оболонки травного тракту й епітелію вінчику, а також дистрофією скелетних м’язів.
Родина Reoviridae
Підродина Sedoreovirinae
Рід Orbivirus – вірус синього язика овець, епізоотичної геморагічної хвороби оленів, африканської хвороби коней, Корріпарта, Чангінола, Орунго, Кемерово та ін.;

їхні помісі, молодняк; приховано хворіють велика рогата худоба, кози, дикі жуйні (буйволи) і гризуни.
  Летальність до 90%. Смертність у дорослих овець становить 10-50%, у ягнят -- до 90%, у великої рогатої худоби -- 10-15%. У кіз та лісових жуйних, незважаючи на високий титр вірусу в крові, блутанг перебігає у прихованій формі і лише в період ензоотії у 5% інфікованих тварин можливий прояв клінічних ознак хвороби.

Епізоотологія

ротовій порожнині, синього кольору. Пододерматит.

Сulicoides, а резурвуаром -- гризуни.
Потрапивши в організм, вірус нагромаджується у стінках кровоносних судин, селезінці, судинах слизової оболонки ротової порожнини, шкірі, лімфатичних вузлах, спричиняє порушення кровообігу, утворення набряків у підшкірній клітковині та міжм’язовій тканині, крововиливів в органах, тканинах.
Інкубаційний період у овець становить 1-8 днів, у великої рогатої худоби - 5-20 днів, а прояв клінічних ознак спостерігається протягом місяця. Захворювання може призвести до загибелі тварин на 8-10 добу.    Реєструють гострий, підгострий, хронічний та абортивний перебіг хвороби.

застосовують симпотоматичну терапію та антибіотики.
Імунітет. Для щеплення тварин використовують культуральну вакцину, яка створює імунітет до одного року, але лише до гомологічного вірусу. Колостральний імунітет триває до 3-х місяців. У тварин, які перехворіли, утворюється прижиттєвий імунітет тільки до гомологічного серотипу вірусу. 
Профілактика і заходи боротьби. Необхідно запобігати завезенню інфікованих тварин. При виникненні хвороби вперше поголів’я овець підлягає забою поряд із проведенням суворих карантинних та санітарних заходів відповідно до чинної інструкції.