Фізіологія збудливих тканин презентация

біологічних наук,
старший викладач кафедри медико-біологічних основ фізичної культури
Скиба Ольга Олександрівна

- М.: Медицина, 1997; Т1- 448 с., Т2 - 368с.
Філімонов В.І. Фізіологія людини: Підручник. — К., 2010. — 776 с.
Кучеров І.С. Фізіологія людини і тварин. К.: Вища шк., 1991. 327 с.
Чайченко Г.М., Цибенко В.О., Сокур В.Д. Фізіологія людини і тварин. — К.: Вища шк., 2003.
Физиология человека: В 3-х т.: Пер. с англ. / Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. — М.: Мир, 1996.
Солодков А. С. Физиология человека. Общая. Спортивная. Возрастная. – М. Терра-Спорт, Олимпия Пресс, 2005. – 520 с.
http://www.booksmed.com – медицинская библиотека.
http://vk.com/booksmed - группа VK
http://vk.com/mbofk - группа кафедры МБОФК

наука, що вивчає життєдіяльність (функціонування) організму та окремих його частин: клітин, тканин, органів, систем.
Предмет фізіології: функції живих організмів, взаємозв'язок між ними, регуляція та пристосування до зовнішнього середовища;
Фізіологічна функція (functio – деятельность) – специфічна діяльність системи чи органу, що має пристосувальне значення та спрямована на досягнення корисного (для організму) результату.

реєстрація фізіологічних процесів
(графічна реєстрація АТ, дихальних актів, моторики ШКТ)
3. Метод реєстрації електричних потенціалів
(електрокардіограма, електроміограма)

електрофізіології.

І. І.
(1845-1916)

Богомолець О.О.
(1881-1946)

Нагорний О.В.
(1887-1953)

Скок В.І.
(1932-2003)

саморегуляции и самовоспроизведению. Клетки объединяются в ткани.

факторів зовнішнього чи внутрішнього середовища (подразників) зміною обмінних процесів.
Подразники - це фактори зовнішнього або внутрішнього середовища, які впливають на живі структури і викликають активну зміну характеру їх життєдіяльності (подразнення).
Класифікація подразників:
За адекватністю (адекватні та неадекватні);
За природою подразнення (хімічні, фізичні, механічні, біологічні);
За силою подразнення (допорогові, порогові, надпорогові).

реагувати на подразнення збудженням.
*Збудливість властива тільки нервовим, мязовим та секреторним тканинам!
Збудження – це активний фізіологічний процес, відповідь тканини на її подразнення, що проявляється у специфічній для неї діяльності (проведення збудження нервової тканиною, скорочення м'яза, секреція залози) і неспецифічних реакціях (генерація потенціалу дії, метаболічні зміни).

реакції збудливих тк-н у відповідь на подразнення:
нервової клітини - проведення нервового імпульсу,
м'язової клітини - скорочення,
секреторної - синтез і виділення біологічно активної речовини.

процес, що супроводжується специфічними змінами обміну речовин, що виражаються в уповільненні збудження.

процес, що супроводжується специфічними змінами обміну речовин, що виражаються в уповільненні збудження.

фосфолипидный бислой.

Липидный бислой –
Фосфолипиды:
фосфатидилхолин (лецитин),
фосфатидилэтаноламин,
фосфатидилсерин,
фосфатидилинозит
Кардиолипин;
Сфингомиелин;
Холестерол;
Гликолипиды.

Белки -
Интегральные (каналы, переносчики, насосы, рецепторы)
Периферические (цитоскелет, гликокаликс)

*электрические явления, возникающие в возбудимых тканях, обусловлены электрическими свойствами клеточных мембран.

который погружены белки; Б — различные моменты движения Na+ через клеточную мембрану.

внутрішньою сторонами мембрани.
Суть теорії - мембранний потенціал спокою виникає завдяки направленого руху заряджених частинок.
В основному це дифузія іонів К+ через мембрану клітини з внутрішньоклітинного середовища в позаклітинне.

***Величина МПС становить від -50 до -90 мВ

Через фосфоліпідний бішар можуть проникати різні речовини, причому ступінь проникності (Р) – здатність клітинної мембрани пропускати ці речовини, залежить від різниці концентрацій цієї речовини по обидві сторони мембрани.

Cl-;
• 2. Избирательно высокая проницаемость мембраны для К+;
• 3. Наличие активного транспорта (Nа+,К+ насоса) в мембране.

(концентрация К+ внутри клетки больше, чем вне, а
ионов Na+ наоборот).

мембрана проницательна для К+ и малопроницательна для Na+, Cl-.
(Относительная проницаемость 1:0,16:0,61)
Селективность каналов обусловлена тем, что каждый канал имеет:
• устье,
• селективный фильтр,
• воротной механизм (gate).
Проводимость одиночного открытого канала стабильна.
Суммарная проницаемость мембраны определяется соотношением открытых и закрытых каналов.

имеется система переносчиков, каждый из которых связывается с тремя находящимися внутри клетки Na+ и выводит их наружу. С наружной стороны переносчик связывается с двумя находящимися
вне клетки К+ , которые переносятся в цитоплазму.

В следствии работы насоса: *
поддерживается высокая концентрация К+ внутри клетки, что обеспечивает постоянство величины потенциала покоя. Вследствие того что за
один цикл обмена ионов из клетки выводится на один положительный
ион больше, чем вводится, активный транспорт играет роль в создании
потенциала покоя.
* Поддерживается низкая концентрация Na+ внутри клетки, что обеспечивает работу механизма генерации потенциала.

час збудження (від -90 до +30мВ);

В основі формування ПД лежать зміни іонної проникності мембрани (переважно рух Na+ в середину клітини).

Амплітуда і характер тимчасових змін потенціалу дії мало залежать від сили подразника, важливо лише, що б ця сила досягла критичної (порогової) величини, (закон «все або нічого», Х. Боудіч, 1871)

У природних умовах потенціали дії генеруються в нервових волокнах при подразненні рецепторів або збудженні нервових клітин.

МПС, а виникає різниця потенціалів зворотного знака: внутрішній вміст клітини стає зарядженим позитивно по відношенню до зовнішнього середовища. Іони Nа+ заходять в клітину і заносять позитивний заряд. Відбувається реверсія мембранного потенціалу
(з -90 до +30 мВ)(овершут).      
Під час низхідної фази (фази реполяризації) мембранний потенціал повертається до свого початкового значення.       У момент досягнення вершини (піка) мембранний потенціал складає + 30 / + 40мВ.   За піком ПД реєструється тривалі слідові зміни МП, після чого МП встановлюється на вихідному рівні.

варіює від 0,5 до 3 мс, причому фаза реполяризації триваліше фази деполяризації.
Зміни мембранного потенціалу, що відбуваються після піку ПД називають слідовими потенціалами. ( в клітинах відновлюється склад іонів завдяки роботі Na-K насосу.

деполяризації.
Якщо сила подразника буде недостатньою, то ПД не виникне, а виникне локальна відповідь.

подразника, його амплітуда завжди постійна, а ЛВ – залежить;
2. ПД не здатен до сумації, а ЛВ може сумуватися (в результаті амплітуда деполяризації збільшується);
3. ПД підкоряється закону «все або нічого», а ЛВ виника на будь-який подразник.
4. ПД розповсюджується до місця призначення, а ЛВ затухає у місці виникнення.

відповідати на подразнення в результаті тимчасової інактивації натрієвих каналів.

Абсолютная рефрактерность – генерация ПД невозможна. период полной невозбудимости Обусловлена практически полной инактивацией натриевых каналов и повышением калиевой проводимости.

Относительная рефрактерность – генерация ПД возможна при увеличении интенсивности раздражителя, т.к. некоторая часть каналов для Na+ еще инактивирована

збудливих тканин відтворювати високі ритми подразнень.         
Лабільність – здатність збудливої тканини реагувати на подразнення з визначеною швидкістю.
Максимальне число ПД («максимальний ритм»), яке здатна збудлива тканина генерувати за 1 с відповідно до ритму подразнення.
Лабільність визначається швидкістю процесів змін іонної провідності, що лежать в основі абсолютної і відносної рефрактерності.

(локальних) струмів (Герман, 1899), що виникають між збудженою (деполяризованою) і нормально поляризованою ділянками волокна. Активна деполяризова ділянка (А) стає подразником для сусідньої (незбудженої) (Б) ділянки мембрани.

Завдяки такому естафетного механізму збудження поширюється вздовж усього волокна. В м'язових і немієлінових (безмякотних) нервових волокнах збудження здійснюється безперервно від однієї точки клітинної мембрани до іншої.
*У немієлінових волокнах швидкість поширення ПД залежить від: 1) діаметру волокна (чим менший діаметр, тим більший опір, тим менша швидкість ). Швидкість в тонких волокнах до 0,5 м/с.
По немієліновим волокнах збудження проводиться від нервових центрів до внутрішніх органів .

виконує роль ізолятора, який переривається через кожні 1-2 мм вузлами нервового волокна (перехвати Рваньє).

1. Збудження поширюється стрибкоподібно (сальтаторно), ПД виникає тільки у вузлах нервового волокна.
2. Збудження поширюється з великою швидкістю (до 120 м/с).
3. Збудження поширюється без декримента (без зниження сили збудження до кінця волокна.
*Декримент – ослаблення збудження у міру його розповсюдження вздовж нервового або м'язового волокна.
По мієлінових волокнах збудження поширюється від аналізаторів до ЦНС, до скелетних м'язів тобто там де потрібна висока швидкість реакції у відповідь.

поширюватися по нервовому волокну тільки в разі його морфологічної та функціональної цілісності.
• Закон двостороннього проведення збудження – збудження, що виникає в одній ділянці нерва, поширюється в обидві сторони від місця свого виникнення.
В ЦНС збудження завжди поширюється по аксону через синаптичну щілину до наступної клітини (ортодромнно).
• Закон ізольованого проведення - збудження, що поширюється по волокну, що входить до складу нерва, не передається на сусідні нервові волокна.

між нервовими клітинами або між нервовими і ефекторними клітинами, через який відбувається передача нервових імпульсів.

Уперше термін «синапс» запропонував Шерінгтон Чарльз Скотт (1857-1952)

Нейрон може мати від 1 тис. до 10 тис. синапсів

нейрон-эффектор (руховий нерв закінчується на волокні скелетного м'яза)
-аксон-дендрит -нейрон-мышца (нервно-мышечный синапс)
-аксон-сома -нейрон-железа
-аксон-аксон
-дендрит-дендрит
-дендрит-сома
(І. нейро-нейрональні синапси) (ІІ. нервово-м̛язові синапси)
*Збудження і гальмування передаються з однієї нервової клітини на іншу.
2. Функциональная классификация синапсов
Возбуждающие Тормозные

электрические смешанные
Их большинство простой переход передача и
Передача возбуждения заряда с одной через химич.
происходит за счет мембраны на вещество и
выделения медиатора др. мембрану через электрич.
сигнал передается
электрическим током

Химические синапсы классифицируются по характеру медиатора:
Если используется ацетилхолил- хомоэргический синапс
Адреналин или норадренали- адренэргические
Дофамин-дофминэргические
Серотонин-серотонинэргические
Белки- пептидоэргические и др.

і викликає її деполяризацію (зменшення МПС).
2. Деполяризація спричиняє відкриття в пресинаптичній мембрані Са+ каналів, через які в середину нервового закінчення входять іони Са+ і запускають виділення медіатора.
3. Під впливом іонів Са+, лопаються пухирці з медіатором (ацетилхолін) , який надходить до синаптичної щілини.
4. Медіатор з'єднується з білком-рецептором на постсинаптичній частині.
5. Відкриваються хемозбудливі канали, через які рухаються іони (Na+ у середину, K+ - назовні). Виникає потенціал кінцевої пластинки (збудження постсинаптичної мембрани).

электрического импульса с нервной клетки через синаптическое пространство. Нейромедиаторы характеризуются способностью реагировать со специфическими белковыми рецепторами клеточной мембраны , инициируя цепь биохимических реакций, вызывающих изменение трансмембранного тока ионов, что приводит к деполяризации мембраны и возникновению потенциала действия.

и ЦНС:
Ах выделяется из аксонов двигательных нейронов соматической н.с. в нервно-мышечных синапсах, где действует на никотиновые холинорецепторы.
Ах выделяется из аксонов преганглионарных нейронов вегетативной нервной системы в синапсах, находящихся в ганглиях за пределами ЦНС, где действуют на никотиновые холинорецепторы.

человека и млекопитающих.
γ-Аминомасляная кислота является биогенным веществом. Содержится в ЦНС и принимает участие в нейромедиаторных и метаболических процессах в мозге.

надходження нервового імпульсу до розвитку постсинаптичної відповіді в хімічному синапсі становить близько 0,2 - 0,5 мс, причому основна частина цього часу витрачається на виділення медіатора).
3. Сумація.