Зорі. Різні типи зір презентация

борту безпілотної космічної обсерваторії SOHO (Solar and Heliospheric Observatory) Європейського космічного агентства і НАСА (США). Зображення одержане в лінії випромінювання іонізованого гелію і показує хромосферу Сонця і щільні частини со-нячної корони.

Зорі. Різні типи зір.

завдовж-ки близько 150 тисяч світлових років і цен-трального компактного об'єкту (зліва вгорі). Умовні кольори відпові-дають інтенсивності радіовипромінювання. Відображене випромі-нювання було випущено квазаром приблизно 1,5 млрд. років тому.

одиноких нейтронних зірок. Цей дуже слабкий в оптич-ному діапазоні об'єкт був спочатку виявлений в рент-генівському діапазоні супут-ником ROSAT. Мабуть, це молода нейтронна зірка (вік менший за мільйон років), яка поступово охолоджуєть-ся за рахунок рентгенівського випромінювання. Проте мож-ливо, що це стара нейтронна зірка, яка світиться за ра-хунок падіння міжзоряної ре-човини на її поверхню.

наднової зірки в сузір'ї Тельця, що спостерігався в 1054 році. Після вибуху окрім туман-ності, утворилася нейтрон-на зірка, спостережувана як радіопульсар. У части-нах туманності, показаних червоним кольором, елек-трони об'єднуються з про-тонами (рекомбінують), утворюючи нейтральний водень. У частинах, показа-них зеленим кольором, випромінюються електро-ни, які рухаються по спі-ральних траєкторіях в маг-нітному полі.

скупченні Месьє 4. Знімок центральної об-ласті кульового скупчення М4 одержаний Космічним телескопом ім. Хаббла (США). Кругами обведені білі карлики. Вимірювання температур цих об'єктів дозволяє визначити їх вік, а значить і вік самого ку-льового скупчення.

зали-шок вибуху наднової зорі, яку спостерігали на Землі у 1054 році.
Фото: 8,2-метровий телескоп Kueyen VLT Європейської півден-ної обсерваторії в Чилі.

— змінна зірка eta Car в сузір'ї Кіля. Вона розта-шована усередині гарячої газової туманності NGC 3372 і оточена щільною газо-пи-ловою оболонкою, що роз-ширюється у формі горіха.
Фото: Космічний телескоп імені Хаббла (NASA).

віддалене від Сонця на 7 кпк (23 тисячі світлових років).

японським детектором нейтрино Супер-Каміоканде з експозицією в 500 діб.Куто-вий розмір зображення 90 на 90 градусів. Нейтрино вихо-дять з гарячого ядра Сонця, що розташоване в центрі кадра і має на земному небі кутовий розмір близько 1/10 градуса. Нечіткість одержа-ного зображення визнача-ється не дійсною формою джерела нейтрино, а низь-кою роздільною здатністю детектора.

мати істотно різні розміри (показані розміри Сонця в порівнянні з чер-воним гігантом, білого карлика в порівнянні з Сон-цем і т. п.).

зміни обу-мовлені пульса-ціями (змінами ра-діусу) зірки (внизу).

газовому шарі плане-тарної туманності NGC 2440, освіченою гасну-чою зіркою. Свої зов-нішні шари ця зірка скинула у вигляді га-зової туманності, в центрі якої залишився білий карлик.