Засоби індивідуального та колективного захисту від сильнодіючих отруйних речовин презентация

хімічно небезпечних об’єктів і застосування зброї масового ураження”

Кафедра РХБ захисту

речовин та їх токсичні властивості.
2. Ознайомити тих, хто навчається з класифікацією сильнодіючих отруйних речовин.
3. Виховувати у тих, хто навчається психологічну стійкість, сміливість і рішучість під час оцінки наслідків надзвичайних ситуацій та формулюванні висновків.

Грек А.М., Сакун О.В., Григор’єв О.М., Каракуркчі Д.А., Марущенко В.В., Іксариця В.В. — Х. : ФВП НТУ «ХПІ», 2010. — 172 с.
Довідник офіцера військ РХБ захисту: Навчальний посібник. Під загальною редакцією А.І.Баталова. – Харків: ХІТВ, 2005р. – 270 с.
Посібник сержанта військ радіаційного, хімічного та біологічного зхисту. (Навчальний посібник) – Харків: ХІТВ, 2004. – 305 с.

Абрамов Ю.О., Грінченко Є.М., Кірочки О.Ю. і др. Моніторинг надзвичайних ситуацій: Підручник. — Х.: Вид-во АЗУ, 2005. — 530 с.
Бечастнов М.В. Аварии в химических производствах и меры предупреждения. — М.: Химия, 1976.
Водяник В.Н. Оценка опасности больших газовых облаков в открытом пространстве. — М.: НИНТЭХИМ, 1989. — 20 с.

и нефтепродуктов. — М.: Недра, 1981. — 256 с.
Губский Ю.Н. Химические катастрофы и экология, 1993. — 223 с.
Иванов Ю.А., Стрижевский Н.Н. Хранение и транспортировка жидкого аммиака. — М.: Химия, 1991. — 72 с.
Котляровский В.А., Забегаев А.В., Носач А.А. и др. Аварии и катастрофы. — М.: Из-во АСВ, 2003. — 406 с.
Маршалл Виктор. Основы опасности химических производств. — М.: Мир, 1989. — 671 с.

парами. — М.: Химия, 1980. — 376 с.
Абузова Ф.Ф. и др. Техника и технология транспорта и хранения нефти и газа. — М.: Недра, 1992. — 319 с.
Ведерников М.Н. Техника безопасности при производстве аммиака. — М.: Химия, 1977. — 128 с.

МНС (цивільної оборони) та населення (цивільні).

облік часу роботи кожної коробки. Після відпрацювання 100 і 80 годин відповідно для марок Г без ПАФ і з ПАФ вони рахуються відпрацьованими і замінюються на нові.
2. При використанні фільтруючих коробок марок М і СО визначаються за збільшенням ваги. При збільшені ваги коробок марок М на 35 г і СО на 50 г у порівнянні з початковою (на корпусах ця маса вказана) коробки рахуються відпрацьованими і заміняються на нові.
3. Горловини на дні і кришках коробок марок М і СО після використання протигазу необхідно закрити ковпачками з ґумовими прокладками.

речовинами

індивідуального захисту від сильнодіючих отруйних речовин.

отримання даних хімічної розвідки про вид отруйної хімічної речовини всі роботи проводяться в ізолюючих ЗІЗ органів дихання і шкіри.
При наявності даних оцінки хімічної обстановки вибір ЗІЗ визначають в залежності від типу і концентрації ОХР.
Всі види ЗІЗ видають рятівникам в індивідуальне користування. Передача іншим особам ЗІЗ, якими користувалися, дозволяється тільки після дегазації.
В час отримання ЗІЗ в користування проводять примірку і підготовку їх у відповідності з антропометричними даними і випробування на їх справність до роботи.
При високих концентраціях отруйних хімічних речовин (ОХР) і недостатньому вмісту кисню (менше 18 %) в осередку хімічного ураження використовують тільки ізолюючі ЗІЗ органів дихання.
Непридатні засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) повинні бути видалені з експлуатації і відправлені на ремонт або знищення.

повітря, відносній вологості повітря 50 %, V = 2 м/с з урахуванням можливості загального перегріву організму людини)

%.
2. Час відновлення теплового стану до вихідного рівня складає не менше 1 години; кожний наступний цикл роботи зменшується на 1/3.
3. Захисний плащ ОЗК одягнений в положення “плащ в рукава”.
Для поліпшення умов праці в засобах індивідуального захисту шкіри ізолюючого типу одним із найбільш допустимих і простих способів є періодичне обливання їх водою при позитивній температурі повітря.

хв.

швидкості вітру 2 м/с з урахуванням можливості загального переохолодження організму людини, г (годин)

бавовняно-паперове обмундирування, шинель суконна, онучі байкові, чоботи кирзові, шапку-ушанку.
2. При температурі навколишнього повітря 0 °С і вказаних комбінаціях засобів захисту час роботи при всіх фізичних навантаженнях не обмежується.

осіб різного віку

підприємств, установ, організацій та сил і населення від факторів ураження надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. Сховища класифікуються в залежності від захисних властивостей, за місткістю, за місцем розташування, за системами фільтровентиляції. За місцем розташування сховища можуть бути вбудовані і окремо розташовані. До вбудованих відносяться сховища, які розташовані в підвальних приміщеннях будинків, а до окремо розташованих – сховища, які розташовані за межами будинків і споруд. Сховища повинні відповідати основним вимогам: забезпечувати захист людей, що укриваються в них від СДОР, факторів ураження вибухів, радіоактивних речовин, біологічних аерозолів і теплової дії при пожежах; будуватися на ділянках місцевості, що не затоплюються; мати достатню герметичність (не пропускати СДОР, РР і БР); мати спеціальний обладнаний вхід, який не пропускає в сховище заражене зовнішнє повітря; має входи і виходи з такою ступеню захисту як і основні несучі конструкції, а також аварійні виходи; мати вільні підходи і основні приміщення висотою не менше 2,2 м і рівень полу, що лежить вище рівня грунтових вод на 20 см і більше.

умовам:
концентрація вуглекислого газу 1 %, не більше (гранично допустима концентрація 3 %);
відносна вологість 70 %, не більше (гранично допустима 80%);
температура повітря 23 °C, не вище (гранично допустима 31 °C) .
Об’ємно-планувальне рішення. Приміщення сховища розділяються на основні (приміщення для укривання людей, тамбури-шлюзи, тамбури) і допоміжні (приміщення для розміщення обладнання систем фільтровентиляції, електрозабезпечення, водозабезпечення і каналізації). В сховищах передбачаються захисні входи і виходи.
Норма площі полу основних приміщень для одної людини складає не менше 0,4-0,5 м2, Об’єм приміщень на одну людину повинний бути не менш як 1,5 м3.
Приміщення для укриття людей обладнуються нарами (для сидіння розміром 0,45х0,45 м, для лежання 0,55х1,8 м - на одну людину), ширина проходу між нарами повинна бути 0,7-0,85 м, а ширина прохідного проходу в сховищі повинна мати наступні розміри 0,9-1,2 м.
Дизельна електростанція розташовується у зовнішньої стіни сховища і відділяється від інших приміщень не горючою стіною з величиною вогнестійкості, яка дорівнює 1 часу. Вхід в ДЕС з сховища обладнується тамбуром з двома герметичними дверима, що відкриваються в сторону сховища.

150 чоловік; для жінок – 1 очко на 75 чоловік; один умивальник на кожні 200 чоловік, але не менше одного на санітарний вузол. Герметизація і гідроізоляція. Герметизація сховищ виконується для виключення проникнення всередину сховищ отруйних речовин, радіоактивної пилі, біологічних аерозолів, газоподібних продуктів горіння при пожежах і затікання повітряної ударної хвилі, а гідроізоляція - для виключення проникнення ґрунтових і поверхневих вод. Приміщення, які пристосовуються під сховища, повинні мати герметичність, при якій величина підпору p в залежності від кратності повітрообміну К в них при герметичних отворах і закритих клапанах вентиляційної системи повинна бути не нижче показників:

газу в атмосфері повітря не дозволяє використовувати це повітря для використання в режимі фільтровентиляції. В цьому випадку виникає необхідність переводу сховища на режим повної ізоляції з регенерацією внутрішнього повітря.
На режим повної ізоляції сховище переводиться також при невідому складі СДОР, при наявності в зовнішньому повітрі низько киплячих і у яких погана сорбція органічних речовин (метану, етану і інших), при високих концентраціях багатьох СДОР.
В таких сховищах приміщення для укриття людей повинні мати підвищену герметичність при режимі повної ізоляції, щоби повністю виключити доступ в сховище зовнішнього повітря.
Регенерація внутрішнього повітря в сховище може проводитися за допомогою регенеративних патронів РП-100 або регенеративних установок конвекційного типу. Принцип роботи регенеративного патрону заключається в тому, що повітря, яке проходить через патрон, очищується від вуглекислого газу, який вступає в реакцію з хімічним вбирачем, наприклад, який має гідрат окислу кальцію. Реакція протікає з виділенням водяного пару і тепла.
Регенеративні патрони, з таким вбирачем тільки поглинають вуглекислий газ, а нестача кисню поповнюється за рахунок кисню, що зберігається в кисневих балонах. Кисень із балонів подається в вентиляційну систему через редуктор.