Ведення бойових дій на морі презентация

1936 року.

Міжнародно-правові акти

нейтральних держав, котрі воююча сторона забороняє доставляти своєму противникові. Згідно з Лондонською конвенцією 1909 року воєнна контрабанда поділяється на:

а) абсолютну (предмети і матеріали, що слугують винятково для воєнних цілей, наприклад зброя, боєприпаси, військове обмундирування);

б) умовну (предмети і матеріали, що можуть слугувати як для воєнних, так і для мирних цілей,наприклад медикаменти і медичне устаткування, про
дукти харчування).

по міжнародному праву,вживаному до озброєних конфліктів на море підготовлене групою фахівців з міжнародного права і військово-морських експертів створеної міжнародним інститутом права

Міжнародний інститут гуманітарного права

держав,відкрите море і повітряний простір над ним .
Проте ведення війни у відкритому морі не повинне порушувати свободи плавання судів держав що не беруть участь в даній війні.

кораблі всіх класів і типів, а також допоміжні судна , військові літаки і інші літальні апарати авіації військового флоту. Торгові суда що переобладнані у військові кораблі і відповідають вимогам про обіг торгових судів в судна військові закріпленим в VII Гаагськый конвенції 1907 року.

Бойові одиниці

перешкоджають доступу з моря до портів і берегів противника і виходові з цих портів і берегів у море.

Блокада, щоб бути законною, повинна відповідати визначеним вимогам, закріпленим у Декларації про збройний нейтралітет 1780 року, Паризькій декларації про морську війну 1856 року і Лондонській декларації про право морської війни 1909 року (Декларація 1909 року в силу не вступила, але її положення воюючі сторони приймають до відома).

Насамперед блокада повинна бути публічно оголошена державою, що блокує, з указівкою дати початку блокади району, що блокується, терміну для виходу з портів, що блокуються, суден нейтральних держав.

які належать до військ ворога;
- Напад на осіб, які вийшли з ладу ;
- Взяття заручників ;
- Віддання наказу не залишати нікого в живих , погрожувати цим або вести воєнні дії на цій основі ;
- Примус осіб служити в збройних силах ворожої держави ;
- Бомбардування незахищених міст;
Використання не за призначенням відмітних національних і міжнародних захисних емблем

голод серед цивільного населення або позбавити його інших предметів, необхідних для його виживання;
2) збиток, що заподіюється цивільному населенню, надмірний або очікується, що він буде надмірний в порівнянні з прямим військовим перевагою, яку передбачається отримати в результаті блокади.
Виконання принципу гласності забезпечується оголошенням блокади, повідомлення про яку надсилається всім воюючих і нейтральних держав. При оголошенні військово-морської блокади має бути визначено її початок, тривалість, місце розташування, масштаби і період, протягом якого судна нейтральних держав можуть покинути блоковане узбережжі.

конвенцією 1949 року про поводження з військовополоненими і Додатковими протоколами до Женевських конвенцій 1977 року. Відповідно до Женевської Конвенції військовополоненими вважаються такі особи, які потрапили під владу неприятеля:
а) особовий склад збройних сил, ополчення і добро вольчих загонів, що входять до складу збройних сил;
б) особовий склад партизанських загонів;
в) особовий склад збройних сил, що підпорядко вується уряду, не визнаному державою, що тримає в полоні;
г) воєнні кореспонденти, постачальники, інші особи, які слідують за збройними силами;
ґ) члени екіпажу торгового флоту і цивільної авіації;
є) населення неокупованої території, що взялося за зброю, якщо воно відкрито носить зброю і дотримується законів і звичаїв війни. Військовополонений знаходиться в полоні у держави, а не армії, що полонила його. Військовополонений не злочинець, а солдат, що виконав свій обов'язок. Ці положення повинні виключити помсту солдатові за те, що він воював проти армії, що полонила його.
Кожний військовополонений при його допиті зобов'язаний повідомити тільки своє прізвище, ім'я, звання, дату народження й особистий номер.