Підготовка робочої карти командира підрозділу до роботи (Заняття 3.2) презентация

запасу
Кафедра загальновійськової підготовки

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
з навчального модулю “ВІЙСЬКОВА ТОПОГРАФІЯ”

робочої карти командира підрозділу до роботи

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Підготовка робочої карти командира підрозділу до роботи.
2 Вивчення та оцінка тактичних властивостей місцевості по карті та їх впливу на організацію і ведення бойових дій.

1 Засвоєння студентами теоретичних положень щодо підготовки робочої карти командира підрозділу до роботи шляхом виконання індивідуально сформульованих завдань.
2. Формування у студентів практичних вмінь, які необхідні для професійної діяльності
3. Виховувати відповідальність за оволодіння навчальним матеріалом заняття.

НАВЧАЛЬНА ТА ВИХОВНА МЕТА

3

Л.М. Військова топографія. Навчальний посібник. К., НУОУ, 2014
1. Помбрік Н.Д. Карта офіцера. - М.: Воениздат, 1986.
2. Шмаль С.Г. Військова топографія. - Київ: ВІКНУ, 1998.

5

надписів;
складання склейки карт.

Підготовка робочої карти включає:

7

обстановки і необхідного графічного матеріалу. З півночі склейки карт необхідно залишити місце для розміщення службових заголовків, підпису затверджуючих осіб та інших даних, з півдня — для підписей виконавця, масштабу карти і умовних позначок. Правильний підбір необхідної кількості листів в склейці карт забезпечить впевнену работу командира на рабочій карті.

8

виясненні їх основних характеристик: масштабу, висоти січення рельєфу, років знімок (складання, оновлення) і видання і таке інше. Дані про масштаб позволять встановити ступінь деталізації відображених на даних листах карт місцевих деталей, форм і деталей рельєфу. По висоті січення рельєфу, поміщеного під численим масштабом карт, вияснюють повноту и детальність відображення рельєфу, а также значення крутизни ската.

9

карта» с указанням посади виконавця, надпись про ступінь таємності і номер экземпляру документу, надпись про час ведення карти, підпис виконавця з вказівкою його посади, військового звання і прізвища та ініціалів, запись на звороті склейки про номенклатуру, використаних листів топографічних карт.

12

цифра робиться на 1/3 вище величини строкової букви. Для надписів з висотою букв до 6мм доцільно відношення ширини букв до їх висоти 3:4. При збільшенні висоти букв це відношення зменшується до 1:2 і 1:4.

нею, особливо в польових умовах, і для кращого збереження. Карту складають гармошкою в двух напрямках: зпочатку вподовж нижньої (верхньої) рамки листів , а потім в перпендикулярному напрямку. Розмір зложеної склейки карт обично відповідає розміру польової сумки (планшету).
При підготовці карти для роботи на місцевості її складають гармошкою вподовж смуги дій підрозділу або маршруту висування. Непотрібні листи карти завчасно підгортають.

14

листів карти з листом в центрі:
М – 36; М – 36 – А; М – 36 49; М – 36 – 49 – А.

15

впливу на організацію і ведення бойових дій.»

16

прохідність місцевості;
– захисні властивості місцевості;
– умови орієнтування;
– умови спостереження;
– умови маскування;
– умови ведення вогню;
– умови інженерного обладнання;
– умови водо забезпечення.

17

Місцевість вивчають стосовно конкретно поставленого завдання.
2. В обороні місцевість вивчають спочатку в розташуванні противника, а після цього в своєму районі; у наступі – навпаки.
3. Місцевість вивчають і оцінюють не тільки “за себе”, але й “за противника”.
4. Місцевість вивчають безперервно, з урахуванням погоди, часу доби і пори року.
5. Під час вивчення тактичних властивостей місцевості передусім визначають ті властивості, які є найбільш важливими для конкретних умов і можуть суттєво вплинути на характер дій.
6. При вивченні місцевості потрібно обов’язково спочатку ознайомитись з топографічною картою, звертаючи увагу на зміни, які могли статися з моменту складання карти.

18

обороні
Порядок та зміст вивчення місцевості в обороні залежать від поставленого завдання; бойової обстановки; типу місцевості, пори року та інших факторів.
У розташуванні противника (на підступах до оборони) вивчають:
– ступінь дальності огляду місцевості, сховані підступи до переднього краю нашої оборони;
– прохідність місцевості поза дорогами, танкодоступні напрямки;
– ймовірні райони зосередження, можливі шляхи висування і розгортання в передбойові і бойові порядки, рубежі і напрямки атаки противника;
– місця, зручні для розташування артилерії противника, його проти­танкових засобів, командних і спостережних пунктів, радіолокаційних станцій;
– райони і рубежі, по яких доцільно завдати вогневих ударів, щоб затри­мати висування противника і завдати йому втрат.

19

(в опорному пункті роти) вивчають:
– накреслення переднього краю;
– перешкоди перед переднім краєм і їх використання для посилення оборони;
– природні маски й укриття; ступінь дальності огляду місцевості з боку противника;
– прохідність місцевості поза дорогами і танкодоступні для противника напрямки;
– райони й об’єкти місцевості, на утриманні яких варто зосередити основні зусилля;
– райони, вигідні для створення опорних пунктів, розташування вогневих позицій артилерії, резервів, командно-спостережних пунктів і підрозділів тилу;
– рубежі розгортання резерву і напрямку контратак;
– природні перешкоди, які необхідно прикрити вогнем;
– ділянки зосередженого і загороджувального вогню;
– шляхи підвезення й евакуації.

20

наступі

Порядок і зміст вивчення місцевості у наступі залежить від бойового завдання, обстановки, що склалася, типу місцевості, пори року та інших різноманітних факторів.
Місцевість вивчають та оцінюють стосовно своїх підрозділів, підрозділів противника, що дозволяє встановити її вплив на дії противника, розташування його підрозділів, вогневих засобів, захисних споруд та загороджень і внаслідок чого виявити слабкі місця в розташуванні своїх підрозділів. Вивчення та оцінка місцевості ведуться, як правило, за напрямками, ділянками і рубежами стосовно завдань бою. При цьому спочатку вивчається і оцінюється місцевість у власному розташуванні, а потім – у розташуванні противника.

21

на противника, що обороняється, рекомендується така послідовність вивчення місцевості:
– у районі зосередження (у вихідному районі);
– на маршруті висування до рубежу атаки;
– на рубежі розгортання;
– на рубежі безпечного віддалення від розривів нашої артилерії;
– на рубежі спішування;
– на рубежі переходу в атаку;
– в розташуванні противника.

22

положення безпосереднього зіткнення з противником вивчають та оцінюють:
– характер рельєфу;
– природні сховища та укриття від вогню противника;
– захисні властивості місцевості;
– потайні шляхи для підходу та зайняття вихідного району;
– райони та рубежі, які вигідні для розташування елементів бойового порядку;
– вигідний рубіж для переходу в атаку;
– умови спостереження та ведення вогню;
– шляхи підвозу та евакуації.

23

та оцінки місцевості, суттєво впливають на визначення задуму бою, який являється основною складовою частиною рішення командира на бій.

24

річки.

25

запасу
Кафедра загальновійськової підготовки

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
з навчального модулю “ВІЙСЬКОВА ТОПОГРАФІЯ”