Оборонний бій екіпажу танка. Тема 5 презентация

зобов'язаний:

вивести танк на вказану вогневу позицію;
організувати спостереження;
віддати бойовий наказ;
організувати відривання окопу на основній вогневій позиції, маскування та захист танка від високоточної зброї противника;
визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень та вночі;
скласти картку вогню;
організувати обладнання запасної вогневої позиції.

дій противника;
завдання взводу і танку, основну і запасну (тимчасову) вогневі позиції, основний І додатковий сектори обстрілу з кожної позиції, ділянку зосередженого вогню взводу, по якому вести вогонь з танка;
завдання сусідів;
завдання особовому складу:
всьому екіпажу — порядок обладнання та заняття вогневих позицій, дії на вогневих позиціях і їх зміни;
навіднику гармати — порядок спостережений та ведення вогню з гармати та спареного кулемета;
механіку-водію — маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спосте­реження, та коректування вогню;
сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними;
час готовності до оборони та заступника.

вогневої позиції, а також - вихідні установки для стрільби вночі та в інших умовах обмеженої видимості;
положення противника;
основна та запасна(тимчасова) вогневі позиції, основний та додатковий сектори обстрілу з кожної позиції;
ділянки зосередженого вогню роти і взводу;
позиції механізованих підрозділів та загородження, які розташовані поблизу вогневої позиції танка.

На картку вогню танка наноситься:

танка необхідно:

1. Знаходячись лицем до противника, тримати перед собою аркуш паперу так, щоб верхня сторона його була паралельна лінії фронту.

2. Нанести умовне положення противника.

3. Орієнтуючись по сторонах горизонту, прокреслити на краю аркуша (звично зліва уверху) стрілку “ПІВНІЧ — ПІВДЕНЬ”.

4. У нижній частині аркуша умовними знаками наносять основну і запасну позиції свого танка і механізованого відділення.

5. Нанести ярко виражені місцеві предмети, висоти, дорогі та інш.

6. Від точки на аркуші, що відповідає основній позиції танка, звізувати і прокреслити напрямки на кожний орієнтир.

7. Нанести орієнтири. Першим наносять найвіддаленіший орієнтир.

8. Щоб мати дані для стрільби вночі та в інших умовах обмеженої видимості, візують на орієнтири і вимірюють для кожного з них кутомір і рівень

10. Після цього картка підписується.

Командир 2 танка
ст.с-т В.О.Прохода
“__” _____________ 200__ року

Кут 35-10
Рівень гар. 30-05
кул. 30-09

Кут 31-60
Рівень гар. 30-10
кул. 30-12

Кут 28-80
Рівень гар. 30-09
кул. 30-11

Кут 29-50
Рівень гар. 30-09
кул. 30-12

9. Нанести основні та додаткові сектори стрільби з основної та запасних ВП, ділянки ЗВ взводу(роти), загородження, які розташовані поблизу вогневої позиції танка

02

лютого

9

З цією метою спостерігач, виділений зі складу екіпажу, веде спостереження за противником і сигналами командира взводу, а інший особовий склад розміщується в танку або бліндажі.
Танк за командою командира взводу може своїм вогнем підтримувати бій і відхід бойової охорони, а потім прикривати дії саперів щодо закриття проходів у загородженнях.
Під час вогневої підготовки атаки противника екіпаж перебуває в танку, веде безперервне спостереження і, вміло використовуючи захисні властивості окопу (укриття), з різних площадок у встановленому командиром взводу порядку знищує виявлені цілі.
Перенесення артилерійського і мінометного вогню противника в глибину нашої оборони може свідчити про початок атаки.
З переходом противника в атаку танк за командою (сигналом) командира взводу знищує насамперед танки та інші атакуючі броньовані машини противника. У ході бою вогонь ведеться самостійно і за командами (сигналами) командира взводу.

указаному секторі самостійно і за командами (сигналами) командира танкового взводу у взаємодії з вогневими засобами механізованого взводу.
По найбільш загрозливій частині бойового порядку противника танк з відстані 2 – 4 км може вести зосереджений вогонь в складі взводу або роти, а також здійснювати ураження поодиноким вогнем із гармати у фланг і тил.
З відстані 400 м і ближче, забезпечуючи прямий постріл, стрільба із спареного кулемета доводиться до найвищої напруги. Під час ведення вогню екіпаж зобов’язаний пам’ятати, що атака противника повинна бути відбита перед переднім краєм оборони.
При масованій атаці танків і піхоти противника частина танків може прорватися через передній край оборони і вклинитися в її глибину. У разі обходу або вклинення противника в оборону танк знищує його вогнем у фланг і тил.
Залишити вогневу позицію або перейти на запасну танк може тільки за наказом командира взводу.

противника, димовими гранатами чорного диму імітує загоряння, уживаючи одночасно заходів щодо усунення пошкодження. Екіпаж має право залишити танк тільки в тому випадку, якщо машина горить і всі вжиті для гасіння пожежі заходи виявилися безрезультатними. Під час залишення танка екіпаж забирає закріплені за ним стрілецьку зброю, боєприпаси до неї і гранати, за можливості демонтує спарений і зенітний кулемети. Екіпаж повинен уміло вести бій поза танком.

та ведення оборонного бою.

стор. 32 – 39 Керівництва по застосуванню норм міжнародного гуманітарного права в Збройних Силах України (Наказ МО України від 11 вересня 2004 року №400)

головним чином, поза густозаселеними районами;
необхідність вжити всіх заходів щодо організації взаємодії із цивільною владою;
цивільних осіб та цивільні об’єкти по можливості необхідно вивести із розташування воєнних об’єктів;
якщо дозволяє обстановка, слід зробити завчасне ефективне повідомлення про оборонні заходи, які можуть зачіпати цивільне населення (наприклад, для евакуації людей із певних будівель); необхідно перевірити, чи позначені об’єкти, які користуються особливим захистом, розпізнавальними емблемами (знаками); якщо можливий вибір між позиціями для отримання рівноцінної переваги, вибирається та із них, оборона якої створює найменшу небезпеку для цивільних осіб і цивільних об’єктів;
постійно уточнювати місця розташування об’єктів, що знаходяться під захистом МГП на маршрутах висування і рубежах розгортання противника, перед фронтом оборони, а також характер (статус) об’єктів (цілей), що заплановані до вогневого ураження;
за необхідності завдання підлеглим уточнюються.