Методи індивідуального впливу на особистість військовослужбовця презентация

ВИХОВНА РОБОТА З ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ”.
 
ЗАНЯТТЯ № 3: “МЕТОДИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ВПЛИВУ НА ОСОБИСТІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ”.

із видами індивідуального впливу на особистість військовослужбовця.
3. Формувати у слухачів риси, необхідні військовому керівнику для професійної діяльності.
4. Формувати світогляд студентів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності.
5. Сприяти розвитку у студентів почуття свідомої військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості.

НАВЧАЛЬНІ ТА ВИХОВНІ ЦІЛІ:

2

Президента України від 12 січня 2004 року №28/2004 // Народна армія. – 2004. – 4 лютого.
Досвід застосування ЗС провідних країн світу (для врахування під час набуття спроможностей військами (силами) для виконання задань за призначенням), частини 1-3, 2014.
Директива Начальника Генерального штабу – Головнокомандувача ЗС України від 30.12.2014 року №Д-32 «Про удосконалення діяльності органів військового управління щодо покращення морально-психологічного стану та стану правопорядку в ЗС України у 2015 році».
Методичні рекомендації щодо організації і проведення занять з бойової підготовки з урахуванням створених на полігонах навчальних об’єктів. КСВ ЗСУ, 2014.
Наказ Міністра оборони України від 3.07.13 р. №449 “Про затвердження Концепції розвитку державно-патріотичних та військових традицій у ЗС України”.
 

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

3

майстерністю є застосування нестандартних методів і прийомів виховання.

7

• методи і прийоми, вироблені в процесі особистої виховної практики. Наприклад, підвищенню відвертості підлеглого сприяє проведення бесіди, коли начальник знаходиться разом з ним у важких, екстремальних умовах (на навчаннях, бойовому чергуванні);

методи і прийоми, засновані на принципі "очікувана реакція - зворотна реакція", сутність яких полягає у несподіваній для підлеглого позитивній оцінці його провини, неправильної поведінки, що викликає у нього позитивний стрес, іноді навіть шоковий стан і допомагає по-новому глянути на себе, зробити переоцінку своїх поглядів і поведінки.

РЕГУЛЮВАННЯ:
- комунікативна адаптація - попереднє інформування військовослужбовця про колектив, про людей, з якими він вступає у взаємодію, про можливих чи майбутніх змінах;
- комунікативне включення - встановлення і розширення контактів прибулого в підрозділ воїна з членами колективу.
Особливо це важливо для його взаємин з безпосереднім начальником, їхнє особисте знайомство полегшує службову взаємодію;
- прямий вплив - безпосереднє пред'явлення вимог, наприклад: "У нашому підрозділі не терплять прояву недбалості у виконанні своїх обов'язків";
- ефект "значимих інших" - вплив на військовослужбовця через авторитетних для нього людей: батьків, друзів, земляків;
- виключення альтернативних впливів - негативного впливу на підлеглого, наприклад, з боку негативного лідера і т.п.
- корекція негативних властивостей характеру підлеглого (самовдоволення, поблажливість, хвалькуватість, безвідповідальне відношення до виконання службових обов'язків і т.п.). Іноді, навпаки, вимагають корекції такі властивості воїна, як непевність у собі, схильність звинувачувати себе в усьому.

8

РЕГУЛЮВАННЯ:
- комунікативна адаптація - попереднє інформування військовослужбовця про колектив, про людей, з якими він вступає у взаємодію, про можливих чи майбутніх змінах;
- комунікативне включення - встановлення і розширення контактів прибулого в підрозділ воїна з членами колективу.
Особливо це важливо для його взаємин з безпосереднім начальником, їхнє особисте знайомство полегшує службову взаємодію;
- прямий вплив - безпосереднє пред'явлення вимог, наприклад: "У нашому підрозділі не терплять прояву недбалості у виконанні своїх обов'язків";
- ефект "значимих інших" - вплив на військовослужбовця через авторитетних для нього людей: батьків, друзів, земляків;
- виключення альтернативних впливів - негативного впливу на підлеглого, наприклад, з боку негативного лідера і т.п.
- корекція негативних властивостей характеру підлеглого (самовдоволення, поблажливість, хвалькуватість, безвідповідальне відношення до виконання службових обов'язків і т.п.). Іноді, навпаки, вимагають корекції такі властивості воїна, як непевність у собі, схильність звинувачувати себе в усьому.

8

роботі її основних методів, - це психологічна підтримка.
Прийом реалізує такі завдання, як корекція суспільної або групової думки в колективі по відношенню до даного воїна, озброєння його відповідними способами і засобами само затвердження в колективі, організації спілкування і взаємодії з співслужбовцями, командирами.

(начальник) повинен засвоїти зміст даної методики. Разом з тим зрозуміло, що ефективність індивідуально-виховної роботи з підлеглим не буде високою, якщо командир підрозділу не оволодіє всім набором прийомів реалізації методів виховання. Військовий вихователь може розраховувати на успіх тоді, коли досягне досить високого рівня психолого-педагогічної компетентності, здатності побачити і оцінити в підлеглому особистість, індивідуальність і перспективи його розвитку.

народження. Склад родини. Де живуть і працюють батьки. У якій школі учився. Успіхи у навчанні. Чим захоплювався у вільний час. Яку виконував суспільну роботу. Яку читав літературу. Про яку професію мріяв. Чи сповідає релігію. Відношення до неї.
2. Спрямованість. Вона виявляється: у моральних поглядах, переконаннях, ідеалах, загальному кругозорі; мотивах поведінки, навчання і служби; цілеспрямованості в досягненні цілей.
3. Особливості характеру. Показниками їх можуть бути: відношення до колективу, командиру, себе, ратній праці; принциповість і відповідальність у питаннях військової служби, суспільної роботи.
4. Інтелектуальні і пізнавальні якості. Вони виявляються в рівні знань, успішності по предметах бойової підготовки; здатності до аналізу, узагальнення, порівняння; схильності до якого-небудь виду діяльності; інтересах і їхній спрямованості; навичках самостійної роботи; увазі; спостережливості; пам'яті й ін.
5. Емоційні якості: відповідальність; здатність керувати своїми почуттями.
6. Вольові якості показують цілеспрямованість, самовладання, рішучість, самостійність, наполегливість, ініціативність, ретельність.
7. Особливості темпераменту, що виражають динаміку психіки поведінки військовослужбовця. У залежності від типу нервової системи людини темперамент буває: холеричний, сангвінічний, меланхолійний і флегматичний.
8. Суспільна активність воїна. Виявляється в участі воїна у культурно-просвітницьких і спортивних заходах у підрозділі; у критичності і конструктивності його виступів на зборах, в оцінці своєї діяльності і товаришів.
9. Дисциплінованість характеризує рівень вихованості військовослужбовця, наскільки він здатний керувати своєю поведінкою. Показники дисциплінованості: знання загальновійськових статутів, виконання їхніх вимог; наявність і характер стягнень і заохочень; організованість, ретельність, чесність.
10. Фізичний розвиток визначає можливості по подоланню труднощів військової служби. Він характеризується: систематичним загартовуванням свого організму; відношенням до фізичної зарядки і спорту взагалі.
11. Для вихователя дуже важливо знати позитивні звички військовослужбовця, тобто дії і вчинки, виконання яких стало потребою. До них можна віднести: акуратність, ретельність, відповідальність, непримиренність до недоліків і ін. Негативних же звичок, таких, як брутальність, лихослів'я, неохайність, незібраність і ін., потрібно допомогти позбутися.
Під час індивідуально-виховної роботи необхідне грамотне використання офіцером відповідних засобів, методів і форм. Вони складають інструментарій індивідуальної роботи. Важливо, щоб ідея їх грамотного використання була глибоко осмислена офіцерами. Інакше недбале користування цими засобами, методами, формами може не дати бажаних результатів.
Для вивчення військовослужбовців педагогічно виправдане використання наступних методів: спостереження, індивідуальна бесіда, вивчення документів, використання думки інших людей; письмовий зв′язок з батьками і колективами, де раніше працював або навчався військовослужбовець, аналіз результатів повсякденної діяльності, опитувальні методики.

що при зверненні до людини по важливим для нього питанням вона споруджує перед собою захисний психологічний бар'єр).

Найбільш розповсюдженим і, напевно, самим доступним методом є бесіда, яку можна поділити на 3 етапи:

1

ЗАКЛЮЧНИЙ: Головна його ціль - створення гарного враження від проведеної бесіди, емоційного настрою на якісне рішення завдань служби.

2

3

ОСНОВНИЙ: Він являє собою активний діалог, у процесі якого командир прагне досягти поставленої виховної мети з переконання або пере переконання підлеглого, щоб вплинути на його поведінку чи дії.

виховуємий усвідомлює її необхідність. Якщо бесіда сприймається воїном як така, що не має відношення до його сьогоднішнього стану, то і відношення буде або нейтральним, або зовсім негативним.
Друге правило полягає в тому, що бесіда буде тоді результативною, коли вихователь підготує умови для взаєморозуміння, зуміє привабити до себе співбесідника, встановити з ним міцний контакт взаємодії.
Встановленню непримусової, доброзичливої, спонукаючої до відвертої розмови обстановки сприяє правильна методика постановки запитань. Необхідно ставити лише ті запитання, які дозволяють краще пізнати духовний світ воїна, його індивідуальні психологічні особливості; запитання формулювати зрозуміло, щоб вони не викликали лаконічних або двозначних відповідей; уникати запитань. які можуть виставити воїна в негативному вигляді і викликати негативний психічний настрій; більше задавати непрямих запитань; по можливості не вести в ході бесіди ніяких записів або робити їх яко-можна менше, бо це може насторожити співбесідника; не вести бесіду поспішно або у збудливому стані.
Трете правило: готуючись до бесіди, не слід забувати про те, що підлеглий може по-різному бути орієнтований на її розвиток і результат.
Досвід показує, що частіше всього зустрічаються два варіанта орієнтації:
підлеглий не бачить в майбутній бесіді сенсу і заздалегідь впевнений в її без результативності. Причини такої орієнтації можуть бути різними, в тому числі і така, наприклад, що воїн рахує, що цей спосіб спілкування з командиром (начальником) неадекватний очікуванням або ж не бачить в особистості вихователя засіб (умови) вирішення його проблеми;
підлеглий в командирі (начальникові) бачить особу, інстанцію, яка обов′язково повинна вирішити його задачу, переконати, наставити, навчити і т.п.
Четверте правило полягає в тому, що бесіда може забезпечити очикуємий виховний ефект тоді, коли в ній буде повністю реалізована можливість основного методу виховання – переконання, який складає фундамент бесіди. В залежності від обставин командир (начальник) може скористатись різними прийомами цього методу: роз′ясненням, спростуванням, доказом, демонстрацією своєї позиції, зразків позитивного досвіду співслужбовців і т.п.

військового колективу, особистою моральною бездоганністю вихователя. Тільки в цьому випадку підлеглі повірять у щирість прагнення командира допомогти їм стати кращими, позбавитися негативних рис характеру, недоліків у поведінці.