Українська музична культура ХІХ століття презентация

Олексій Вікторович та
Яшин Владислав Володимирович

народної тематики
Діяльність аматорських і відкриття перших професійних театрів
Гімн України і західноукраїнські композитори
Діяльність Миколи Лисенка
Хоровий рух другої половини ХІХ століття
Популярність плеяд українських виконавців
Висновок

Народна творчість збагачується нової тематикою. У бурлацьких, рекрутських і чумацьких піснях у зв'язку із зростанням селянського революційного руху поглиблюються антикріпосницькі настрої, посилюється тема соціального протесту. З'являються нові види міської пісенної лірики. В області професійної музики йде процес накопичення сил, який призводить до створення в другій половині століття національної композиторської музичної школи.

пісні, які виконувалися талановитими любителями-дилетантами у супроводі народних інструментів - кобзи, бандури, цимбал, скрипки, ліри та ін. На початку XIX століття в українській музиці з'явилися перші симфонічні і камерно-інструментальні твори, серед авторів яких - І. М. Вітковський, А. І. Галенковскій, Ілля та Олександр Лизогуб.

Галенковскій Андрій Йосипович

а в 1810 - в Одесі), в яких ставилися музично-сценічні твори на національні сюжети, зіграли важливу роль у становленні української опери. Першої української оперою вважається «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемівського (1863)

Перший театр

Гулак-Артемовський

числі симфонічної) музики працювали композитори М. М. Вербицький, І. І. Воробкевич, В. Р. Матюк.
Гімн України,ще не ставши гімном,був написаний та покладений на музику приблизно у 1862–1863 рр.,а отже є музикою ХІХ ст.

Михайло Вербицький

створив класичні зразки творів різних жанрів: 9 опер, фортепіанні та інструментальні, хорові та вокальні твори, твори на слова українських поетів. Він же став організатором музичної школи в Києві

Микола Лисенко

хорові товариства «Торбан» (1870) і «Боян» (1891). Відкрилися вищі оперні театри Києві (1867) та Львові (1900), Вищий музичний інститут у Львові, музичні школи при Російському музичному суспільстві в Києві (1868), Харкові (1883), Одесі (1897) і в інших містах.

них співачки Соломія Крушельницька, О. Петрусенко, З. Гайдай, М. Литвиненко-Вольгемут, співаки М. Е. Менцинський, А. Ф. Мишуга, І. Паторжинський, Б. Гмиря піаніст Володимир Горовиць, хоровий диригент А. А. Кошиць. За межами України стали відомі хорові обробки Н. Д. Леонтовича.

вражаючий за гармонійністю розвитку і величезними результатами творчої діяльності людини у найрізноманітніших сферах. Тенденції, закладені епохою Відродження, досягли зрілості, і люди в повному обсязі відчули їх наслідки.
У всій складності і, як тоді здавалося, повноті склалася наукова картина світу.
Змінилося становище науки в суспільстві, її досягнення стали прямо й усвідомлено впливати на рівень виробництва, всього життя. У масову, а в найбільш розвинених країнах загальну перетворилася письменність.
Регулярними стають міжнародні наукові, літературні, художні контакти, тим самим закладаються основи світової науки, світового мистецтва.
В художню творчість прийшли величезна стильова, жанрова різноманітність. Причому всіх великих майстрів при їх яскравій індивідуальності об'єднувало усвідомлення неповторної цінності людської особистості. Виправдалася пророча думка Стендаля: “XIX сторіччя буде відрізнятися від попередніх віків точним і полум'яним зображенням людського серця”.
У надрах культури XIX ст. почалися принципово нові наукові відкриття, були розроблені філософські системи, висунені соціальні теорії, зародилися художні явища, які визначать характер вже наступної епохи.
Світлі гасла свободи, рівності і братерства, проголошені Французькою революцією на початку епохи, успіхи в розвитку культури, які множилися з кожним роком, породжували надії на швидке розв'язання людством всіх соціальних, політичних проблем. Однак цього не сталося, і на рубежі XIX-XX ст. серед творчої, наукової інтелігенції стали переважати похмурі, песимістичні і радикальні революційні настрої.